Публікації
"У мене є стійке відчуття, що нову Україну неможливо побудувати в Києві», — ділиться Ден. — «Якщо не спрацювало за шість років після Майдану, то не спрацює й далі. Досягнути цього можливо тільки через малі міста»…
... У проєкті можна виділити дві цілі: створити для дітей безпечний простір для висловлювань та допомогти їм зрозуміти свої міста. В ідеалі — сприяти розвитку та зміненню Донбасу в майбутньому. І, як виходить із назви, носити свою малу батьківщину з собою, з усіма її шорсткістю та болем. Так «Місто з собою» став логічним продовженням попереднії проєктів Георга Жено та PostPlayТеатру, а особисті історії дітей стали перетворюватися на перформативні та музичні вислови."
Звуки та пози Донбасу. Театральний проєкт «Місто з собою» розповідає про життя школярів із прифронтових міст. 4 листопада 2020, Поліна Ліміна Заборона.
"Для меня в этом году самое приятное то, то что когда я общаюсь с подростками, они после разговоров могут не бояться себя – и мне это очень приятно. Я тоже так, наверное, поменялась, и сейчас замечаю в других. Это очень классно, когда подростки перестают бояться сами себя», – говорит Виола…..
...Проект помог Альбине Бакухе найти не только себя, но и новых друзей и знакомых – жителей донбасских городов. Они общаются по сей день. Благодаря проекту я познакомилась со многим ребятами из Камышевахи, Райгородки и Троицкого Альбина Бакуха «Вне проекта у меня было очень мало знакомых и друзей. Благодаря проекту я познакомилась со многим ребятами из Камышевахи, Райгородки и Троицкого. Это очень классные ребята, с которыми мы общаемся по сей день"
08 грудня 2020, Михайло Штекель Радіо Свобода - Донбас.Реалії
"Дорога жизни» — единственный путь от прифронтовой Попасной до поселка Троицкое на фронте между двумя «народными республиками». Пять дней в неделю Марина с учителями трясется 12 километров по разбитой снарядами грунтовке. Отопление в автобусе не работает. Когда мы ехали сюда впервые, стояла теплая осень, а сегодня утром выпал первый снег. «А это вообще безопасно?» — Мы немного в ахуе, но стараемся быть деликатными. «У некоторых на той стороне родители служат, не будут же они по своим детям стрелять», — объясняет нам местные расклады Марина."
Місто з собою: Троїцьке. Репортаж з прифронтового селища - 25 січня 2021 року Ден Гуменний у журналі “Заборона”:
"Я не займаюсь документальним театром. А просто тим театром, де особисті долі справжніх людей грають центральну роль. А у кожній людині є своя музика, або щось таке, що вона може висловити лише через музику. Мені здається, що це вдалося зробити у тісному контакті наших учнів та Юрія....
...У нашій роботі найголовніше — нікого не образити. Але дуже важливо, щоб учні взяли із собою високоякісне мистецтво, тому що воно діє лікувально для них. Думаю, це розуміння міцно поєднує мене, Дена Гуменного та Анастасію Тарханову. "
«Донбас — більше ніж війна» : 19 января, 2021:
Георг Жено. Kyiv daily
"Пісні, які ми записали, насправді не про міста Донбасу, але місцева географія в них відчувається, вона майже у кожному другому рядку. Це пісні про те, що відбувається із моїми співавторами — дітьми, і як вони це долають."
У співавторстві зі школярами: альбом Юрія Гуржи «Нова симфонія Донбасу».
14 грудня 2020, Андрій Куликов Громадське радіо - Пора року
“Така терапія дуже важлива для дітей Донбасу, для будь-якого школяра. Ці проєкти допомагають зрозуміти навколишнє середовище зовсім іншими інструментами. Побачити його не таким, яким ми звикли бачити його кожного дня.”
Завдяки проєкту «Місто з собою» діти з прифронтових міст побачили, що комусь не байдуже їхнє життя. 4 листопада 2020, Єлизавета Цареградська, Євген Савватєєв Громадське радіо
"...У нас не спектакль о войне, у нас спектакль о Донбассе. Донбасс гораздо больше, чем эта война. И я вижу всегда, когда живые люди через театр встречаются друг с другом, они совершенно друг друга по-другому восприни мают, чем это делают СМИ или газеты.
...Ни в коем случае – забыть. Все что не проработаешь, забываешь, тебя со временем убивает внутри. И тут искусство, театр – уникальный шанс, уникальный инструмент просто поделиться. Мы все знаем из нашей ежедневной жизни, как важно быть услышанным, поделиться. ..."
Немецкий режиссер поставил спектакль со школьниками из трех городов Донбасса -
29 листопада 2019, Сергій Горбатенко Радіо Свобода - Донбас.Реалії
"...На мою думку, це була важка, але чудова спроба режисерів достукатись до німецької аудиторії. Зокрема молоді, якої було чимало у залі...
...Такий театр має абсолютно терапевтичний ефект. Для усіх – і для виконавця, і для глядача..."
Анастасія Магазова в своєму телеграм-каналі «Берлін на дроті» про гастролі вистави «Мiсто з собою» в «Literarisches Colloquium» в Берліні 9 грудня 2019 року.
"Під час прем’єри в Берліні Жено розповідає: «За допомогою предметів ми хотіли дати нашим героям інструмент, який би допоміг їм знайти шлях до власної історії. Але одночасно – це їхня підтримка. Вони наче тримаються за речі, коли говорять». Він називає цей театральний метод терапевтичним. Його суть полягає в тому, щоби допомогти жертвам ситуації стати героями власної біографії."
“Школа номер 3”: Перемогти війну”, Інга Пилипчук (20.02.2017, журнал “Коридор”)
"Timetravellers» – без сумніву, нова драма з її правдивим зображенням дійсності, достовірним (у міру можливостей) відтворенням почуттів героїв та увагою до актуального, ба навіть болючого. Тема війни на сході України доволі складна і виклична, а дискурс винуватців і жертв можна продовжувати до нескінченності. Але вистава не виносить жодних вироків, не робить політичних закликів, не тисне емоційно, нагадуючи про кількість загиблих від початку конфлікту. Нічого. Історія всередині п'єси просто є, і для кожного вона значитиме щось кардинально інше".
Подорож у часі: химерна і парадоксальна, Ірина Степаняк (25.03.2019, “Збруч”)
" Важливу роль у розвитку цього напрямку (Документальний театр) відіграла діяльність "Театру переселенця" – авторського проекту режисера Георга Жено та драматурга Наталі Ворожбит. Основною темою у роботі команди стала війна на сході України та долі людей, які потрапили під колеса історії.
Діяльність "Театру переселенця" вийшла далеко за межі суто театральної форми. Він став також центром психологічної адаптації для людей зі сходу та Криму, посланцем миру на територіях близьких до зони АТО. Без гучних декларацій і пафосних заяв, команда зробила набагато більше у справі встановлення діалогу та виховання лояльності до вихідців з Донбасу, ніж усі державні програми разом узяті.
“Рік незалежного театру: Найгучніші проекти, скандали та особистості”, Анастасія Гайшенець (22.12.2016, “Українська правда”)
"PostPlay Theatre was born in the wake of the Maidan revolution of 2014, a protest that gave way to an armed conflict in Crimea and Donbass. It’s made up of a team of directors, playwrights and actors from different corners of the country, living and working in Kiev. They first came together to put on a performance of documentary play Grey Zone, which tackled the subject of displaced people",
“War on Stage”, Tatiana Kozak 2016
"Они репетируют на границе. На линии между территорией, фактически контролируемой Украиной, и той частью, которая относится к ней теперь только на официальных картах. Поезд Интерсити от вокзала в Славянске, следующий из Киева, проходит дальше только на 50 километров, там – конечная станция. Раньше маршрут пролегал до самого Донецка, но теперь где-то здесь граница, линия прекращения огня, линия фронта. Между Украиной и ДНР. Между войной и миром. А для них всех еще и: между детством и тем, что наступает потом."
“Театр против войны”, Даниэль Шульц (26.05.2016, taz - am wochenende)
“PostPlay Театр створює умови для суспільного діалогу, дає право бути почутими тим, кого суспільство зазвичай ігнорує. Через мистецькі акти він залучає проблеми вимушених переселенців та інших «нових пригноблених» груп до культурного й загальнодержавного контексту. Таким чином підняті у виставах та на обговореннях гострі питання отримують суспільний резонанс”.
“PostPlay Театр - справжній театральний андеграунд” (Театраріум)
"During lunch at the school’s cafeteria, where a two-course meal costs less than 20 cents, Genoux and Vorozhbyt said that teenagers who have seen the war are more compassionate than those living in the peaceful cities. “They listen carefully, they support each other. There’s no bullying in this school,” Vorozhbyt said. The teenagers who agreed to participate in this project were freed from their classes to talk to the director and the screenwriter about their personal experiences. Genoux said there had been laughter and tears during these talks. He added that they choose for the show only those stories that the children are comfortable sharing with a big audience. “This is sacred for me and Natasha,” Genoux said."
Theater of reconciliation - Kiev Post 10.12.2016 about the project Children and Soldiers by Natalia Vorozhbyt and Georg Genoux
“Театр має розмовляти тією мовою, яка відповідає часу, в якому він працює, мені так здається. Театр завжди про тут і зараз, або він тікає від тут і зараз. Ми сидимо у прекрасній залі, дивимося виставу з гарними костюмами. Прекрасно! Але має бути альтернатива. І ми про альтернативу”,
“Будь-яке мистецтво соціальне і політичне одночасно — співзасновники PostPlayТеатру”, Василь Шандро, Наталя Соколенко (20.10.2018, Громадське Радіо)
"Normal troupes are united in their professional training as actors. Here, the bonds are deeper. The Theater team is united by a shared worldview and values rather than a collective theatrical education. Since the very beginning, Georg and Natalya’s initiative attracted people who felt that a traumatized Ukrainian society needed creative ways to reflect on what was happening. "
The Theater of War: A Psychodrama Project Helps Ukrainians Deal with Trauma - Alisa Sopova in Krytyca.com in March 2018
"Для меня PostPlay Театр - это в первую очередь пространство поиска. Причем пространство поиска не только новой менеджерской модели театра, но и альтернативного театрального языка, в пределах которого театр преодолевает свои границы и не боится использовать инструментарий современного искусства, но при этом — все равно остается театром".
“Арт-директор PostPlayТеатра про новую площадку альтернативного театрального образования в Киеве”, Анна Калугер (Yabl, 2019)